Білий — колір чистоти, світла, радості й праведності. Символізує денне світло, божественне осяяння, ангелів і святих. Білий — колір Білобога, добра та життя. У давнину жерці носили білий одяг, у білих сорочках сіяли зерно на щастя й чистоту. Водночас білий має й інший бік — колір смерті та потойбіччя: у біле вдягали покійників, у білому з’являлися примари. Білий вирізняв особливих істот — «білий цар змій», «біла ластівка».

Червоний — колір вогню, крові та життя. Він символізує любов, красу, енергію й захист, але водночас — гнів, пристрасть і небезпека. У народі червоне вважалося оберегом: червоні нитки, намисто, крашанки захищали від злих сил. У любовній магії використовували червоні речі, бо цей колір уособлює силу почуттів. Червоний був обов’язковим у весільних обрядах і символізував щастя, родючість, красу. Але водночас — це й колір нечистої сили: відьми, чорт і домовик часто мають червоні очі, ковпаки чи одяг. Це колір життя й смерті, захисту й пристрасті водночас.

Оранжевий — колір сонця, вогню та плодів. Символізує тепло, енергію, життєву силу і радість. У народній культурі оранжевий пов’язували з врожаєм, плодючістю та здоров’ям. Оранжевий колір використовували у ритуалах для захисту від хвороб і злих сил, прикрашали ним свійські предмети, одяг, пасхальні яйця. Це колір активності, творчості та веселощів, він приносить тепло, життєву силу і стимулює до дії.

Жовтий — колір Сонця, тепла й золота, символ застиглого світла та зрілості. Уособлює радість і щедрість, але водночас має тіньовий бік — колір в’янення, зів’ялого листя й переходу до потойбіччя. У народних віруваннях жовтий пов’язували із хворобами, відьмами та духами, що супроводжують душі мертвих. Жовті плями чи кола на траві вважали ознакою чаклунства або русалчиних хороводів. Попри це, жовтий мав і ритуальне значення — ним фарбували пасхальні яйця, символізуючи сонце, воскресіння та зв’язок із померлими.

Зелений — колір життя, весни й оновлення. Символізує природу, рослинність, надію та перемогу над злом. Пов’язаний зі Світовим деревом і воскресінням, але водночас може навіювати тугу чи страх. У народних обрядах зелений означав як життєву силу, так і світ мертвих: великодні яйця фарбували в зелений, якщо в домі був покійник. Цей колір уособлює «чужий» простір — місце нечистої сили (лісовик, русалка, водяник). «Зелені дні» у календарі — час очищення та захисту, а головним символом весняного оновлення був Зелений Юрій.

Блакитний — колір води, неба та свіжості. Символізує чистоту, спокій, відкритість і ясність думок. У народних віруваннях блакитний пов’язували з прохолодою, вітром і дощем, він приносив захист і полегшення від спеки та хвороб. Блакитний колір у магічних обрядах використовували для очищення, зцілення та відлякування нечистої сили. Пасхальні яйця, фарбовані у блакитний, символізували небо і благополуччя, а одяг або прикраси цього кольору приносили спокій і гармонію. Це колір мрійливості, надії та водної стихії.

Синій — колір неба й води, спокою, вірності та чесності. Він уособлює безмежність і чистоту, але водночас несе відчуття холоду, смутку та смерті. У народних віруваннях синій пов’язаний із потойбіччям і трауром. Ним фарбували яйця, якщо перед Великоднем був покійник; синій одяг носили під час посту чи жалоби. Синій також асоціюється з блискавкою, чарами й таємничими силами: синім цвіте чарівна квітка папороті, а летючий змій світиться синім сяйвом. Це колір глибини, містики й прихованої сили.

Фіолетовий — колір таємниці, духовності й внутрішньої рівноваги. Він поєднує енергію червоного та спокій синього, тому символізує перехід між матеріальним і духовним світами. У народному сприйнятті фіолетовий пов’язується з магією, віщими снами, інтуїцією. Це колір вечірнього неба — моменту, коли день зустрічається з ніччю, а світло — з темрявою. Його вважали знаком мудрості, очищення душі, творчого натхнення. Фіолетові відтінки часто використовували у вбранні під час посту чи молитви, як символ покори, спокою та роздумів. Водночас у народних уявленнях він може означати смуток і тугу за чимось недосяжним. Фіолетовий — це колір мрії, глибоких почуттів і межі між видимим та невидимим світом.

Чорний — колір ночі, смерті й таємниці. Уособлює Чорнобога, Морока, Мару — сили темряви та потойбіччя. Символізує горе, траур і чаклунство, але водночас — силу, глибину й оновлення після бурі. У народі чорний мав обрядове значення: чорні хмари віщували дощ і спасіння, тому жерці одягали чорне, звертаючись до богів грому. У замовляннях часто згадували чорних тварин як посередників між світами. Чорний колір — знак небезпеки, втрат, але й необхідної рівноваги у світі світла й темряви.